На Чернігівщині викорчовують старі дерева по-новому
Започаткувало цей реальний шлях товариство «Земля і воля», і саме з будівництва доріг за європейськими стандартами.
На відміну від недолугих «патріотів», які ведуть країну до Євросоюзу довгими язиками, господарство за власні кошти і силами свого колективу взялося за будівництво якісної асфальтівки і впорядкування узбіччя такої якості, якого немає на Чернігівщині. Передусім провели тотальне звільнення його від старих осокорів і американського ясеня, названого в народі лісовим бур’яном. Бо якщо не провести викорчовування цих насаджень, буде те, що бачимо на автотрасі від Козельця до Бобровиці та й багатьох інших ділянках.
Спочатку ТОВ «Земля і воля» проводила викорчовування бульдозерами і невеликими екскаваторами, потім закупили техніку, яку не побачите навіть на будівництві дороги Київ – Чернігів.
Цей подрібнювач італійського виробництва кришить пні за секунди на дрібні щепки. І верхні шари ґрунту не перемішуються з глиною, і пнів не треба вивозити кудись на смітник. Подрібнені, вони послужать як органіка. Довершує боротьбу з пнями спеціальна фреза фінського виробництва. Вона вивертає на поверхню і сліди «національної гідності» – невеликі стихійні смітники, що замасковані були у пришляхових чагарниках. Навішана ця спецтехніка на трактори американського виробництва «Джон Дір».
Дуже важливий етап завершення впорядкування узбіччя за європейськими стандартами: насадження молодих декоративних лип. Другої такої ініціативи, ще й за кошти господарства, не знайдете не лише на Чернігівщині, а й по всій Україні треба шукати й шукати.
Втім, на початку звільнення узбіч доріг від старих дерев і чагарників «патріоти» вилили багато багна на голову Героя України, генерального директора товариства «Земля і воля» Леоніда Яковишина, й творили цю дебілятину під «прапором» боротьби проти «порушника» екології. Дісталося Леоніду Григоровичу і за спиляні в Марківцях осокори. Ще радили «доброзичливці», мовляв, на деревах можна було б обпиляти великі гілки.
До речі, «борці» назвали осокори тополями, забувши вточнити, що офіційна назва цього різновиду – тополя чорна, в народі називають чорно тополею. Наші предки використовували її здебільшого для заліснення берегів річок, інших водойм, і бажано за межами села, оскільки при цвітінні «тополиний пух» створює певні незручності для населення, а в окремих людей він викликає алергію. Проте це дерево належить до низькосортних, його саджанці недорогі і доступні, тож ними в 60-х роках масово обсадили узбіччя доріг. Вже пізніше на окремих шляхах почали висаджувати тополі пірамідальні, що дійсно прикрашали узбіччя. З’явилися такі тополі і за Бобровицею, до цього доклав рук Леонід Яковишин – на той час директор Бобровицького радгоспу-технікуму. Але декоративні стрункі тополі виявилися недовговічними, а перерослі чорнотополі почали створювати небезпеку на дорогах і вулицях. Натомість настільки недолуго «реформували» дорожню службу, що її залишки не здатні доглядати за узбіччями, які по закону належать цій службі. Та й невиправдано дорого кожного року підчищати аварійні дерева і розчищати придорожні самосійні хащі. До того ж, їхній зовнішній дикий вигляд не «вписується» в стандарти євродоріг.
Інша справа – висадити вздовж доріг липи. На відміну від осокорів, які найбільш поширені в п’яти областях України, липа широко культивується в Америці, Японії, Монголії, Маньчжурії та інших країнах й географічних територіях світу – у природі 30 видів липи, в тому числі і благородні сорти.
Вік цього дерева сягає 300- 400 років, окремі особини доживають до 1200 років. Цвіте липа 10- 15 днів, струмуючи в повітрі тонкий, ніжний солодкий аромат на велику округу. Це – замість неприємного, подразнюючого чорнотополиного пуху. У діаметрі липа росте до 2-3 метрів, іноді до 5 метрів. Максимальну кількість сировини можна одержати в 90-річному віці дерева.
Детально зупинився на різниці між осокорами і липами, бо «патріотичні язиколяпи» пишуть повну ахінею стосовно шкоди екології від запровадження товариством «Земля і воля» європейських стандартів на дорогах Бобровиччини. Хоча й не дивно: ідіотію продукують ті, хто сам нездатний зробити щось корисне для односельців, громади, суспільства, держави, тож і злить їх, коли їхня особиста бездіяльність стає очевидною на фоні творіння справжніми патріотами того, про що вони вміють лише язиками чесати. На жаль, і шлях до Європи доводиться долати на імпортній техніці, зате з транспарантом «Слава Україні!»
Григорій Войток
